Особливості мотивів навчання сучасних молодших школярів

Останнім часом в психолого-педагогічній науці та практиці питанням формування мотивів навчання приділяється велика увага, оскільки це впливає на якість навчальної діяльності молодших школярів. Коли дитина вступає до школи, її об’єктивне становище в суспільстві та взаємовідносини з навколишнім середовищем суттєво змінюються. Навчання, яке ставить до неї незвичайні, складні умови, що пов’язані з виконанням нових обов’язків, стає головною діяльністю. У цей час перебудовується весь перебіг життя дитини, який з цього часу визначається вимогами вчителя, школи та специфікою її навчальної діяльності. Також відбуваються зміни в основних мотивах. Якщо раніше основними були ігрові мотиви, то в шкільному віці вони поступаються навчальним.

Протягом навчання в початкових класах у мотивах дітей, відбуваються деякі зміни. Ці зміни спостерігаються у якості відповідей учнів 1-4 класів на запитання: «Для чого ти вчишся в школі?». Молодші школярі, які навчаються у 1-2 класі, як правило, наводять аргументи (переважно вказівки або настанови дорослих): «Тато з мамою веліли», «Усі діти ходять до школи», «Щоб навчитися писати, читати», «За хороші оцінки мене хвалять» тощо. Учні 3-4 класів дають такі відповіді: «Я вчусь, щоб стати лікарем, як мій батько», «Я вчуся в школі, щоб бути грамотним. Я дізнаюся багато цікавого про життя людей, природу, космос», «Я люблю уроки математики, а ось вчити правила з граматики – ні»… Такі відповіді свідчать про те, що в дітей починає утворюватися певна система мотивів і широкі соціальні мотиви, які пов’язані з підготовкою до майбутнього життя, до праці. У них виробляється нове ставлення до навчання, друзів, вчителів.

У молодших школярів 3-4 класів, розвивається інтерес до розумової діяльності та змінюється зміст і характер пізнавальних мотивів. Для них головною є змістовна сторона навчання, яка виявляється в інтересі до змісту навчальних предметів, до літературного читання з певної теми(про рослин, тварин, природу…). Навчання стає засобом пізнання дійсності. Виявляється прагнення до виконання складніших завдань, робити самостійні висновки, аналізувати факти. З’являються інтелектуальні почуття, такі як радість від успіху в пізнанні чогось нового, задоволення від розумового напруження, сумнів тощо, які при правильному керівництві і вдалих методах навчання стають стійкими мотивами навчання.